клѧтва) походить від дієслова кляну, клясть, що сходить до праслов'янського «проклинати». З зрощення дієслова клясти і займенника ся виник дієслово клястись, що означає «проклинати себе», таким чином, клятва має безпосереднє відношення до поняття «прокляття».11 груд. 2018р.

Що означає дати клятву?

Урочисте запевнення в чому-л., урочисту обіцянку, підкріплену згадкою чого-л.

Що буде, якщо не стримав клятву?

Якщо хто порушив клятву немає матеріальних можливостей, щоб нагодувати чи одягнути незаможних, тоді він поститься три дні.

Яка клятва не рахується?

Клятва не вважається дійсною у неповнолітнього, божевільного, утиснутого, а також порожня клятва (коли людина не мала наміру дати клятву, але слово клятви злетіло з вуст), на що вказує аят священного Корану (сенс): «Не спитає Всевишній Аллах вас за порожні клятви, а запитає вас Аллах за ті клятви, …

YouTube
КЛЯТВА – що це таке? значення та опис – YouTube

клятва

Морфологія: (ні) чого? клятви, Чому? клятві, (бачу) що? клятву, Чим? клятвою, про що? про присягу; мн. що? клятви, (Ні) чого? клятв, Чому? клятвам, (бачу) що? клятви, Чим? клятвами, про що? про клятви

1. Клятва — це серйозна, часто урочиста обіцянка зробити щось або, навпаки, не робити чогось.

Стримати, порушити клятву. | Наречений і наречена вимовляють слова клятви біля вівтаря.

Він збирався дати клятву вірності. | Я дала клятву мовчати. | Я дав собі клятву ніколи не засмучувати її.

Тлумачний словник російської Дмитрієва . Д. В. Дмитрієв. 2003 .

Дивитись що таке "клятва" в інших словниках:

• клятва – Божба, присяга, обітниця, зарок. Ср … Словник синонімів
• КЛЯТВА – КЛЯТВА, клятви, дружин. Урочисте твердження, запевнення, підкріплене згадкою чогось священного, цінного, авторитетного, присяга. Дати клятву комусь. Клятва у вірності чи вірності. Взяти клятву з когось. Дозволити когось… … Тлумачний словник Ушакова
• Клятва – Мова * Афоризм * Балакучість * Грамотність * Діалог * Наклеп * Красномовство * Короткість * Крик * Критика * Лестощі * Мовчання * Думка * Насмішка * Обіцянка * Гострота * … Зведена енциклопедія афоризмів
• КЛЯТВА — КЛЯТВА, ти, жін. Урочиста обіцянка, запевнення. вірності або у вірності. Дати порушити клятву. К. Гіппократа (у лікарів-початківців: урочиста клятва у вірності медичному обов'язку). | дод. клятви, ая, ое. обіт. Тлумачний словник… … Тлумачний словник Ожегова
• клятва — Анібалова (Аннібалівська, Ганнібалова), вікова, велика, вічна, гаряча, гучна, гучна (устар.), залізна, щира, легкокрила (устар. поет.), любовна, непорушна, непорушна, фатальна (устар. поет.), свята, смертна, страшна, … … Словник епітетів
• Клятва – I. ОСНОВНІ ЗНАЧЕННЯ У Синод. пров. два євро. слова передані словом клятва: 1) сущ. шевуа (клятва) має той самий корінь, що й числить. шева (сім). Етимологічні. зв'язок цих двох слів неможливо встановити (пор. Бут 21:22 32 Беершева, Синод. пров.… … Біблійна енциклопедія Брокгауза
• Клятва — Цей термін має й інші значення, див. Клятва (значення). Клятва – урочиста обіцянка або урочисте запевнення. «Я не оскверню цієї священної зброї і не покину в лавах мого товариша.Я захищатиму не тільки те, що… … Вікіпедія
• Клятва – Євр шеба. За Мойсея клятва між ізраїльтянами була в побуті, як старовинний звичай. Див Побут. 14:22 і дав. Мойсей же дав їй правила та обмеження. Він забороняє хибну клятву із закликом імені Бога (Вих. 20:7; Лев. 19:12); велить виконувати … Словник біблійних імен
• Клятва — урочисте звернення до Всемогутнього Бога, вірного і нелицемірного Свідка того, що затверджується чи заперечується. Клятва у Євреїв була пряма та непряма. Безпосереднє звернення до Бога, як до Верховного Свідка, було дозволено Законом Біблія. Старий і Новий заповіти. Синодальний переклад. Біблійна енциклопедія арх. Никифора.
• КЛЯТВА – Запевнення іншого в істинності чогось сказаного або зробленого; потім клятва покликання Бога у свідки істинно сказаного, що стосується справжніх, минулих чи майбутніх фактів, дій тощо, оскільки вони залежать від людини. Клятва, … … Російська історія
• клятва — @font face span  істот. (грец. ἀνάθεμα) заклятий, проклятий; (грец. κατάρα),… … Словник церковнослов'янської мови

Українська [ред.]

Корінь: -клят-; суфікс: -у; закінчення: -а [Тихонов, 1996].

Вимова [ред.]

Семантичні властивості [ред.]

Значення [ред.]

1. урочисту обіцянку, запевнення, що іноді підкріплюється згадкою чогось священного, дорогого для того, хто обіцяє щось або запевняє в чомусь ◆ Відсутній приклад вживання (див. рекомендації).
2. устар.прокляття ◆ Немає прикладу використання (див. рекомендації ).
3. устар., церк.анафема ◆ Собори XVII століття, що винесли низку важливих постанов, мають вельми суперечливий статус через їхню різку позицію з питань обрядово-богослужбових, своїми «клятвами» на старі обряди поглибивши Розкол. А. В. Муравйов, "Церковне право" / / "Вітчизняні записки", № 2 (11), 2003 р.

Синоніми [ред.]

Антоніми [ред.]

Гіпероніми [ред.]

Гіпоніми [ред.]

Родинні слова [ред.]

Етимологія [ред.]

Походить від праслав., від кіт. серед іншого відбулися: ст.-слав. клѩтва (κατάρα, ἀρά; Супр.), болг. клетва, сербохорв. кле̑тва «прокляття», др.-чеська. klatva, kletva «прокляття, відлучення від церкви», польськ. klątwa. Пов'язано з кляну, клясть.

Фразеологізми та стійкі поєднання [ ред .